Василь МАХНО

НЬЮ-ЙОРКСЬКА ГРУПА

порожній East Village — зарОсла щока
Тарнавського — Бойчука й Рубчака
немає — Вони в 60-их
В каварні сидять попиваючи drink
забули про час і сидять отак рік
а може століття — Спитати?

але їх не викличеш з кнайпи сюди
бо їм там цікаво там пиво і дим
там перші дружини і треті коханки
вони розмовляють неначе брати
викликують Лорку — як їх тепер — ти
й чарують підпилу еспанку

ну знаєте — каже Богдан-і-Тиміш
(Ортеґа-і-Ґасет) — він каже сумніш
пора забиратись додому
бо чути повсюди оте Не пора
Вони усвідомлюють: чорна діра
їх може втягнути — й по всьому

посидьмо — відказує тихо Б. Б.
та хто там чекає удома тебе?
а тут хоч ці вірші й Антонич
зелений стримить у зеленім вікні
— мов ключ у замку — наче корок на дні
який хоч-не-хоч не потоне

куди це додому? — питає Ю. Т.
він в светрі червонім — як кактус — цвіте
не бачить він дому — пустеля
Еспанії без і наймення Міґель
що схоже на хрипи шахтарських легень
й католицькі шпилі костелів

отож порішили посидіти ще
трикутні трапеції гострих плечей
і повні бокали тріпочуть по стінах
Богдан-і-Тиміш і Ю. Т. і Б. Б.
мов змій триголовий вогнями сопе
а далі — Харибда і Сцила

під ранок вони — посварившись — мовчать
і пиво і сеча й дружини сичать
а далі ще старість по різних містах
усіх розведе — а при цьому столі
ще легко пропити образи старі
і марку приклеїти на листа

***