ПОРТ
в порту розвантажують рибу з китаю
запах солоний повітря тонке виїдає
спека висить — наче дим сиґаретний — і коле
листя легенів — й листки тютюну доокола
торси засмаглих людей — що живуть наче риба
з моря живуть — як поезія з рими —
хаос в гармонії: викриках — скреготі — поті
в цих кораблях — бруді — роботі
в кожного слово — як лорки розбита гітара
світиться серце — як гасова лампа пивбару
піниться пиво і кров закипає у жилах
дурять дівчат що удома чекають дружини
в череві цім — у посудині сну і вологи
в цьому порту де приймуть передчасні пологи
й діти народжені — знову самотні й прозорі
серед китів в океані й дельфінів у морі
серед сміття що замокло минулого тижня
цвіту що губить японська вишня
слів що лежать — мов мужчини на пляжі —
й тчуть се життя із повітря та пряжі
тут контрабанда — повії як заспані сови
і моряків чужоземних зграї та сонми
гупають в двері — скиглять — і фрази лайливі
діти збирають із мушлями в цьому заливі
мушлі дівчат припливають із сіл що довкола
гроші і досвід чіпкі наче школа
раннього бруду — і п’яного сну у пивбарі
і шепотіння — і зойку — і видиху пари
порт що приймає як жінка десяток мужчин
немов кораблі що вернуться з нічим
що ховає у пазусі складів і митниць шуму
звуків і злочинів запінену муть
чує спів — ні — поранену пісню кита
і дельфіна сурму: бо горлянка його золота
й свого сина зачатого в бруді пивниць
зойки спілих дівчат і розхитані рухи сідниць
***
© Василь Махно. Всі права застережені.