ФУТБОЛ 1874 РОКУ
на пустирі де зіграли футбол 1874 року
разом із відчуттям повітря — і запахів від золи
переживши роки — перельоти — сучу епоху
з пляшками з-під пива що поросли мохом
з вином яке тільки-но принесли
гра у футбол на життя і смерть постійна
кожен вважає що витоки в рибі — риба у сні
у музиці яка також може бути тлінна
вона — видутий пил до чотирнадцятого коліна
тому ми самотні й саме тому — одні
ніхто не сказав якою мірою — як корону
з паперу витнути — зі слів що чекають ножа
футбол дограє на полі у сотий раз антигону
найпомітнішим з’явищем були весла харонів
скажеш — на справжніх акторів щорік — неврожай
плоди і неврожай постійні– торговці тунцем
піднесли ціни — в’ялену рибу до літа
чистили всі — і кожного власний дзен
вирівнював дух — і старець з лицем
монаха — віщував про світло та про кінець світу
чому старість не має плодів — у снах
чому цей футбол — єдиноріг з ґобелену
такий несправжній — чи на гравців ціна
зависока — життя і смерть — зрештою ця одна
хвилина гри не схожа на іншу хвилину
футбол 1874 року зіграли гравці — вони
у просторі — час геометрична пропорція — там
клаптик зеленого прапора — вічно у стані війни
чекаючи супротивника думають що сини
кендзабуро ое — але ти чомусь не запитав
***
© Василь Махно. Всі права застережені.