Василь МАХНО

АМЕРИКА

ця країна чужа — вона корабель між двох океанів
до правого борту прилипла рослина нью-йорк
мушлі нової англії — молитви хасидські і торг
фалос флориди в теплі карибських жінок
з їх жагою еротики — зляганням з котримось із хуанів
рваними ритмами танцю при тому зляганні
переплетенням тіл що сплелись на замук

з лівого борту корабля що говорить іспанською
можна побачити мексиканців — заблудлих у часі риб —
прикордонники їх не ловлять бо навіть легенький ритм
капелюхів широких і спідниць що хитають вітри
у музиці кактуса — під стародавньою маскою —
сховані в історію — і християнською Пасхою
відмірюють цикли сонця і знають усіх святих

в якомусь із барів нью-йорка — мистецькій норі —
можна почути вірші та знати що цей вавилон
зібравши блукальців світу — множачи їх число —
племен і народів насіння яких поросло
у вічках сітей — у повітрі — і буйвола ріг
проколює сни україни бо саме на бік приліг
і з вуха його парує різдвяне тепло

найкраще місце на тім кораблі зимовий Cornelian bar
в розмовах про екзистенцію — модні романи — сильвію плат
шукаючи співвітчизників між вітражами з грубого скла
потрапляєш у задзеркалля — і чуєш: good luck
хтось комусь каже — і наша спільна плавба
нікого тут не цікавить і віра твоя слаба
і ми дочитаємо вірші про буйвола і про вола

публіка з вулиці входить у цей ноїв ковчег
щоби замовити пиво або французьке вино
бігають офіціянтки — перевертаючи догори дном
настояний запах повітря — і поглядом у вікно
підкреслюєш неприсутніть, яку пролітаючи чех
над гніздом зозулиним — поранив своє плече
і став пацієнтом закладу з відхиленнями від норм

ти також відсуваєш подалі попільницю — нема
більше часу щоб знову пірнути в розмови про те
що робити з життям у нью-йорку — і бармен що цвіте
цибулиною посмішкою також у полоні тем
про футбол і про акції — і те що холодна зима
і те що чекає відпустки і кожен його змах
нагадує птаха в неволі — а може й ні се ні те

ти погоджуєшся що ці холоди тривають довго
що в европі також — хоча не ймеш йому віри —
починає читати американський лірик
і вірші його зішиті нитками — і світяться діри
але поруч плещуть — і він королем сого
почуває себе — хоч нічого з того
не випливає — хіба: тип позбавлений почуття міри

або відчуття сенсу перебування на цьому сеансі
сектантів поезії — лірників із найглибших нью-йоркських кутів
і може мелодія світла літака яким прилетів
розріджений кисень повітря — як кільця юпітерів золоті —
кишать сиґаретним димом — і до наркотиків ласі
дівчата що дозрівають — у випускному класі
клянуть цей світ і життя тому що ще молоді

***

© Василь Махно. Всі права застережені.