Василь МАХНО

ASTOR PLACE

хтось
розмальовуючи вуличний ліхтар
уважає що цим порятує світ
— що майже божевілля —

бо:
навпроти активісти комуністичної партії Америки
які також вважають що вони рятують світ —
але рятуючи не погано ще й заробити тому продають 1 пр. газети за 1 долар
готуються до революції — бо революцію 1917 року
вивчили з книжок університетських професорів
які дещо прибрехали

зарослі анархісти з портретами Че Ґевари на футболках —
— молодий Че димить кубинською сиґарою —
цілком анархічно роздають листівки перехожим
як вони кажуть — ластівки надії —

групка панків чи то металістів
повсідалися біля рухомого пам’ятника кубові
(не плутати з кубізмом)
і ловлять ритм легкої музики
скрипки та саксофона

а ось борці за права тварин —
далі сидять студенти кінематографічної школи й фільмують
будинок із рекламою музичного видавництва “Carl Fischer. Since 1872”
— яке давно переїхало в інше місто
але залишило свій фірмовий знак
який не змили дощі
й не замалювали безробітні нелеґали

музика єдина музика порятує світ
але чому більше виконавців
аніж слухачів — порожніх капелюхів у музик
і товстіших гаманців у перехожих
— музика витончує смак —
— і доводить до повного отупіння —

ох як ритмічно
гатить по алюмінієвих баняках
усміхнений білозубий хлопець з околиць Гарлему

Hi, baby — він вітається зі студенткою New York University
і ще ритмішніше жонґлює паличками —
ще білозубіше усміхається — наче викинутий на берег кит —
ще зміїніше вигинає своє натреноване лискуче тіло
Hi, baby — з цього він починає творити текст імпровізованої пісні
коли жили на його шиї стають грубими як корабельні канати —
а очі нагадуюють випуклі баньки полінезійської черепахи
Hi, baby — і погладжує пошерхле тіло пластикового відра

о ні — він не самотній — цей вуличний художник —
— цей маляр сповпів —
чого йому не вистарчає щоби купити полотно —
чи він насправді бажає розмалювати
околицю East Village

його розквітлі стовбури ліхтарів

знайомі гасла американських комуністів

анархісти що вишуковують гармонію
у вченнях своїх попередників

музичне видавництво “Carl Fischer. Since 1872”
яке залишило музик без нот і партитур

і найбезпечніший хлопець
з околиць Гарлему із своїм гітом
Hi, baby

пускаючи — наче нафту —
зміїну отруту своїх слів —
цвіркаючи слиною крізь рідкі зуби —
Hi, baby

на тлі 20-ти портетів Endy Worhol’a
і великого фота Marylyn Monroe
(коли вітер підвіває її біле плаття) —
а інтелектуальні окуляри Arthur’a Millera — як дві площини кону —
моделюють цю виставу
в якої немає драматурга і немає режисера

от і експериментальний театр La MaMa:
що кожного нового сезону обіцяє зачинитися
назавжди
через борги

розпочав ремонт своїх репетиційних приміщень

в якому або бурятські бубни або ружевичеві парадокси
збирають публіку як музики у підземних переходах
і прибутків від розпроданих квитків
вистарчить хіба що на сабвей
додому

***

© Василь Махно. Всі права застережені.