ПРОЩАННЯ З ІЛЮЗІЯМИ
наше життя — це прощання з ілюзіями
яких назбирується до 40 стільки
що решта часу залишається власне для прощання з ними:
що поезія — це не проза а проза — не поезія
що сніг — це вода а вода — сніг
що елементарне — це склане а складне твориться з елементарного
що перший сексуальний досвід у брудному гуртожитку
це не впадання у безмежність а тільки рип металевого ліжка
який чують у сусідній кімнаті
то може це музика життя?
симфонія яку виконують тільки два інструменти — оголені молоді тіла —
які приглушують їжакувату музику ритмічного руху
а потім розмовляють про усякі дурниці
палячи одну сиґарету на двох
пускаючи дим під стелю
її спина яку наче хтось посипав маковим зерням
і запах її поту паморочив тобі свідомість
так не паморочать тебе тепер вишукані красуні які обливаються Chanel №5
або парфумами від Gucci
що українське — це не европейське
польське не німецьке
албанське не сербське
що кілька віршів Целяна вартіші за вірші Лесі Українки
для кого? — запитають патрійоти
і звинуватять тебе в усіх гріхах
що призначення літератури — це не призначення кавоварки
і дедалі більше людей віддають перевагу кавоварці
а що чинити тим хто постійно п’є чай?
може ілюзії — це міста які будуються для того щоби їх руйнувати
або щоби їх засипав пісок життєвого досвіду й утоми?
вона запивала таблетки ркацетелі
носила у сумочці всілякий непотріб
користувалася жахливою помадою яку видлубувала пінцетом
яким вищипувала брови й волосся на ногах
час прощання з ілюзіями надходить тоді
коли ти наситився всім:
бароко — рококо — натуралізмом — модернізмом — постмодернізмом
здатен відрізнити Еліота від Павнда — Пікасо від Матиса
час від безчасся — зерно від полови
коли на її спині ти збирав язиком макове зерня поту
і приклеював слиною м’які світлі волоски до струни хребта
вона завжди питала: чи я люблю її
бо боялася завагітніти
вставала — наливала у брудний стакан сухого вина
ковтала запобіжну пігулку
і не соромлячись погладжувала себе нижче живота
кажучи: знову будуть місячні
й у нас попереду новий місяць любові
і це було найважливіше що може бути у цьому світі
але час прощання з ілюзіями також ілюзія
***
© Василь Махно. Всі права застережені.