+ + +
хіба то світло від свічки
почорнілий сніг зимових віршів?
вони
обступали тебе – наче пси –
присвічуючи червоними язиками
– береглося навіть сірничину –
вони
– нічні птахи –
товкли дзьобами замерзлу землю
і не знаходили найменшої поживи
вони
явлена мова:
– солодка як бджола – біла як молоко –
густим кущем почерку на пустирі паперу
вони
пахуча різдв’яна солома на сосновій підлозі
квокали квочкою – прислухалися до теплих випарів
худоби у стайні: і боялися часу коли вона говорить
вони
сніг у кишенях – шипшина з іграшками ягід
прутики мідної малини – все що залишилося від оркестру
вони
сніг над водою – сніг у воді – вода
ти підгодовував зимових горобців пшеницею
з мішка який попрогризали миші
бо ті і ті мусять якось вижити
***
© Василь Махно. Всі права застережені.