+ + +
елегії – зернами сумніву, розмисли снами
сомнабулою – в повітрі, уявою – по землі
снігом зеленим, капустою і бобами
переживеш зиму, майструючи пліт
із самандрами в мандри – бачити в тих краях
жовту кість запаху – осінніх дерев чорноту
замість хмарин на небі – білу невинність яхт
із пасажирами в купі, калаталом на борту
ходиш знаходячи схожість берегом півдня,
де кукурудза й клепсидра – порох міжчасся війн
звуки – тереблені зерна – і персні у шлунку півня
у норах звірі і змії – всі вдома і всі живі
про що говориш з анатомом і тим що ковтає мечі
– миші – жуки – лисиці – павуки – горобці
гнізда і нори залиті – зашиті у шати парчі
великого переселення вої – смиренні ловці
логічного припису втрати – вивчають сліди
пустельні землі присунуться – і золотий ланцюг
слів розривається – залізо крові іржавіє – ти
ловиш ящірку мислі, як запахи ялівцю
мозолить очі – у домі на піску і семи вітрах –
пейзаж з аплікаціями будівель, горбів – і маяк –
однооким циклопом блимає – чайкою скиглить вітряк
сумніви на вечерю – риба – і теплий коньяк
вчишся писати елегії – як хвилі ходити морем
каменем бути – мовчати – любити дітей – а вірш
записувати на манжетах – вважати також що ворог
сіючи зерна сумніву – ховає в халяву ніж
***
© Василь Махно. Всі права застережені.