Елегія води
Усі веселки випили воду – і риби літають в повітрі
велика яма світового океану – чорна діра – порох замислу –
що вислизнув рибиною з рук – і повернувся п’ятьма хлібами
повернувся сумовитим поглядом вибіленого як парус світла
рибалки приходять до човнів перевернутих як мушлі
що гудуть гулом минулого; тиньк води –
вогкий запах і ластовиння солі – бридкі медузи –
розпластаними плямами покрили лінію берега
Порипують човни – вітер сушить їм ребра –
а позеленілі сіті розхитують тінями замість дерев
***
© Василь Махно. Всі права застережені.