+ + +
Теплий плащ горіхового тіла
шпилькою пришпилений до шкіри.
Буква голосна летить несміло.
Світить око місяця крізь діри.
Розплетеш алфавіт – тільки альфа,
плащик прихистить і хист, і схиму.
І крило на вітрі, наче арфа,
і шипшини шия носить зиму,
мов коралі. І гніздо притулку
у проваллі пам’яті і глини,
і сюрчання в вусі, наче стукіт,
дерев’яних пальців об годинник.
***
© Василь Махно. Всі права застережені.