Оксана МАКСИМЧУК

* * *

Комахи зникли. І дерев вітрила
жовто-рудими клаптями накрили
весь простір, що його ще не затер
дощами листопад. Але зате

таке безмежжя в кожній ночі сонній.
У божевільнях кажуть, що усьому
давно кінець. Лише у затхлих ваннах
усе ще розуміються в питаннях

про нескінченність соми темношкірі.
Та світ чужий собі.
І бракне віри,
що рай існує, де зникають стіни ці,

де є лише вода і
бог в лусці.

***

© Оксана Максимчук. Всі права застережені.