Марія МАКУХА

* * *

Я відчуваю тілом подих моря –
У вухах – цвіркуни, на віях – зорі.
У серці ніжний щем – болить щось

вічне.

Торкнутись подихом твого обличчя,
І глибину, що під повіками у тебе,
Я вип’ю так, як можна пити тільки небо.
Продам себе я вітру вільній силі
За ту копійку, що жбурну у хвилі.

серпень 1998 р.