Марія МАКУХА

* * *

Сьогодні я божевільна,
Шалений в очах моїх полиск,
Я мчу, наче вітер, свавільна
По гострій бруківці узвозу.

А сонце щойно за обрій
Гайнуло скаженим лисом.
Пробачте мені, перехожі,
Що всіх я послала до біса.

Недбало кроками міряю
І дні, і роки, і сторіччя,
На церкви рештках Десятинної
Я сміла зневажити вічність.

Сьогодні, як очманіла,
Крокую по вулиці прямо,
Повз мури святої Софії
Лечу на виду у Богдана.

Гнітюча сіра нудьга
Терпцю розчавила останки-
Зірвалась я з ланцюга,
Зламала сьогодні всі рамки.

липень 1996 р.

© Марія Макуха. Всі права застережені.