Марія МАКУХА

* * *

Я мушу дійти, я дихати мушу,
Безсонне безсмертя висмоктує душу.

Ми тягнем тіла до примарного раю,
А сонце до себе не підпускає.

А можна іти, і нічого не знати,
В мозаїку друзки дзеркал позбирати.

Забувши про вічність, а отже про

смертність,

З болючим безумством по променях

дертись.

Я мушу іти, я дихати мушу…

вересень 1998 р.