Марія МАКУХА

* * *

Кров’ю вбитого Бога
переламна епоха
на засніжену землю стікає.
Птах із крилами гострими,
до сонця прирослими,
глибиною небес відчуває.

Рай давно вже загублено,
в небі дірку прорубано
ту, котра називається Сонце,
щоб злились Птах зі Змієм,
і спустився Месія
крізь маленьке, сліпуче віконце.

Я ж злітаю все вище,
щоб упасти й розбитися
на холодний, відчужений камінь,
і весь обрій забризкати
кривавими бризками –
тільки б настало світання…

лютий 1997 р.