Марія МАКУХА

ТЕМНА КІМНАТА

Я не стану світитися в темряві,
Я не хочу порушити спокою;
Від землі до зірок усі терени
Пронизати душею високою.

По тоненькому, тьмяному променю
Я скрадаюся сонною пумою,
Я знайду на його перехресті
Молодого метелика мумію.

Я дивлюся у замкнене небо
Через вікна з білими рамами,
І нічого мені не треба
У будинку зі згаслими лампами.

1998 р.