Марія МАКУХА

* * *

Награвшись досхочу
Сізіфовим камінням
Я розіб’ю повіків
Гранітну шкарлупу
Кривавинки дощу
Обірване коріння
Навкруг лише каліки
І вилітають крики
Мов трупи у трубу

У телефонну трубку
Ти знову помираєш
А раптом не помреш
І буде другий дубль
Так дупелем у дупу
Нам купідон стріляє
Так ми спізнали муку
Повінчаних зозуль

Я дихаю дощем
Я падаю туманом
Я знов спишу оману
На літа молоді
Та обриси дерев
Немов надуті жили
Зпід кам’яних повіків
Верховного судді

Зійде жовтушне сонце
І стрелить в очі цвітом
І засмердять машини
Скінчилась я

Даруй

Мов одноокий цуцик
Мені ввіткнеться літо
В підкошені коліна
І облизне свій х…й.

червень 2000 р.