* * *
Зорі мліли і рвались вниз,
Розбивалися об бульвар.
Я – закохана!
Ось, дивись –
П’ю каштанів різкий нектар.
Чи надовго? –
Не в тому річ.
(За стражданням немає черг).
Я танцюю в ансамблі свіч!
Диригує нічний Печерськ!
Я – закохана!
В час такий
Місто падає долілиць
На куповані подушки
З пір’ям мертвих прекрасних птиць.
***
© Олеся Мамчич. Всі права застережені.