* * *
А ти, либонь, і не торкнешся згадки.
І чимсь невловним
Не розкрилить вмить
Твої думки
Таке собі дівчатко,
Що десь у місті спогадом бринить.
А спогад чистий – тим, що безпричинний.
З таких зростають квіти на землі.
А в цім дівчатку
жінка жде мужчину –
найкращого мужчину в королі.
***
© Олеся Мамчич. Всі права застережені.