* * *
Моє хвилювання неможливо не помітити.
І, поки йдеш відчиняти ти мені,
в голову лізуть різні епітети,
рими до твого імені.
Але ти забарилась, кохана.
Мені холодно й волого.
Чудові рими та епітет “незрівняна”
на кого ти залишаєш, для кого?
Навіть якщо ти зараз мрієш під свій улюблений Garbige,
чи омиваєш себе ніби принцесу,
не можна мене залишати обабіч,
осторонь цього процесу.
Взагалі-то тут можна складати цілі поеми,
навіть за відсутності світла і надмірній вологості.
Але ні вони, ні ти не розв’яжуть мої проблеми,
не позбавлять мене самотності.
***
© Сергій Мекеда. Всі права застережені.