ГАМЛЕТ
Вночі навколо кружляють відьми
І смолоскипи їх лижуть тінь.
Ти міг би стати їм братом рідним,
Та гени — доказ (чи захист) твій.
Якщо сіль — в очі — ще не погано,
Якщо ж — у душу — значно гірше.
Стоять шедеври в дешевих рамах,
А на палітрі — кров і вірші.
Вночі у вербах співає вітер
І кущ порічок впліта в мотив.
Руде волосся межі не витире,
А ти би витер — та не схотів.
І вогник свічки в долонях твоїх
Погасне, наче купальська мить.
Ти надто юний і надто гордий,
Щоби дізнатись, як сон болить.
***
© Марія Криштопа. Всі права застережені.