* * *
Сни мої, наче хмари,
Насипають у душу снігу.
Зав’язую душу, як міх.
Ліпить собі пиріг
Кіт, що дитинством бігав,
Як травами.
Нема мені спокою з кави,
Немає його й з валер’янки,
Бо спокій — то є простота.
Годую душею кота,
Щоб він дочекався ранку
Праведного.
***
© Марія Криштопа. Всі права застережені.