ЛИСТ НЕ З ПОЧАТКУ…
…недоліки в достоїнства возводив,
щось промовляв від імені народу,
від імені народу вік брехав,
мав насолоду: товк у ступі воду,
а скаржився — історія лиха.
Та це між іншим, головне ж — природа
тут неповторна: лебеді, качки,
на дні ріки, або, точніш, на споді
графітові соми і судачки,
свинцеві викиди, грузильця та гачки…
Про брехунів розводитись не стану,
їм вимкнуть можна разом із екраном,
бо й слухати давно вже нецікаво,
хоча й вони трудилися на славу…
Так ось… І наш герой трудивсь задля брехні,
дивлюсь без звуку — нудно так мені…
Дивись програму, ту, що о дев’ятій…
ну, як вона? Ну ця… в світі тварин…
і музика серйозна: — Та-та-та… та-та… та…
І все збігається по стрілці до хвилин…
…Період розпаду скорочений у неї:
від думання до мовлення… Ідеї
збираються по сотках в одиниці,
щоб стрілки збіглися і ти міг засвітиться…
Таке-то… хоч не кепсько взагалі…
А стрілки ж все викреслюють нулі
цілодобово… і по всій землі…
Так хочеться тяжіння подолати…
Душа легенька, та важенні п’яти…
Почавсь сезон пасивного дощу…
Про заробіток потім сповіщу…
а так… живу… вірніше, відмираю,
а задля чого, й досі сам не знаю…
Тут, кажуть, завелася вовча зграя,
щось наче виє, тріпають листки,
в цих братоманців світяться кістки,
як на рентгені… Може, це й плітки…
То, певно, вітер вітру підвиває…
Я ж привида на власні очі бачив
в торішньому городі… він неначе
рив голіруч картоплю серед ночі,
мов жар згрібав, аж жахкотіли очі…
Верзуть тут різне… навіть про мерців,
що нипають по хатах… каганці
по ночах світять, крутять якісь жорна,
і топлять печі, і печуть млинці…
погасло світло — липне тиша чорна…
Годинник електричний лиш іскриться:
в квадраті стрілка скаче, мов блощиця…
шибки у вікнах, мов рентгенознімки:
і черепи їх пробивають стрімко…
немов розкоркувавсь могильний кратер…
…Ввімкнули світло — десь збудився атом…
Тут дійсно різних див таки багато.
Хтось, кажуть, бачив у човні Харона,
Хеврона, мабуть, а точніш, Херона…
Та і не дивно, бо довкола ж зона…
Коли б дістать, як мовиться, фанери,
то полетів би, і усе поберив…
А так — поставлю крапку… Будь здорів…
Якщо збуджусь, то доточу ще слів…
***
© Павло Мовчан. Всі права застережені.