* * *
Зустрів я бджілку на снігу —
куди вона летіла?
Чому біля розкритих губ
незрушно роговіла?
Зустрів я воду на льоду
при березі сипкому
і їй сказав: — Оце іду
із бджілкою додому. —
Ніхто мене не зупинив,
не запитав в дорозі:
— Ти перед ким так завинив,
що світ сховав у сльози? —
Я йшов, і сніг дзвенів, як скло,
дорога роговіла,
і ворушилося крило,
немовби ми летіли.
***
© Павло Мовчан. Всі права застережені.