* * *
За солодом у роті часто
ятриться гостро гіркота,
зі світлом ходить тінь довгаста —
знімає полум’я з ґнота.
Позмінно: надбаність — утрата,
постійний борг, мінливий ти…
Скупий на слово, хоч багатий
на правду — аби борг сплатить.
Бо взяв ти стільки у Вітчизни,
так спрагло пив з її джерел,
що позичку і борг свій визнай.
Хай кожне слово, наче перл,
дозріє у тобі від болю,
щоб тільки правду свідчить міг,
щоб множив завше власну долю
на смутки й радощі усіх.
***
© Павло Мовчан. Всі права застережені.