ІІІ. МОЛОДА РАБИНЯ
(Знак сонця у вигляді п’яти з’єднаних кілець)
Співучий глек блаватної води
Несу вузькою стежкою з долини.
Від китиць золотої лободи
Мої вже литки стали золотими.
Небавом сонце випурхне руде,
І плавні спалахнуть тієї миті.
П’ять жовтих кіл на плесо упаде,
Немов п’ять доль зійде на оксамиті.
Оце так хоч і з дому не виходь,
Нема коли і сонцю помолиться.
Чотири доньки пану дав господь,
А я одна їм нянька і служниця.
У панночок — сережки золоті,
По гривеньці у кожної на шиї.
Ще й пан велів,— сьогодні знаки ті —
П’ять кіл, п’ять сонць —
на сукні їм нашию.
Хай трохи побурчить спросоння пан,
Скажу: не згорите — не зайнялося.
Піду у степ, знайду в траві тюльпан
Й усім назло прикрашу ним волосся.
Ще й так кажу, коли сварлива пані
Мене про знак той сонячний спита:
Чотири кола — панночки погані,
А п’яте — їхня нянька золота.
***
© Борис Мозолевський. Всі права застережені.