Борис МОЗОЛЕВСЬКИЙ

КОЛИСКОВА СИНОВІ В НАМЕТІ ПІД ГАЙМАНОВОЮ МОГИЛОЮ

Спи, мій хлопчику, засни,
Ходять полем білі сни.
Ще й маленьке Соненя
Йде за ними і куня.

Зупинився білий Сон
І сказав: — Я патисон! —
А чого він патисон?
Щось привиділось крізь сон.

Спи, мій синку, тихо-тихо,
Ген іде стара Сониха.
Біла вовняна коса
Нижче пояса звиса.

Сон лягає на стерню,
Соненя кладе на ню.
Каже сину: — Лю-лі, лю…
Засинай, бо я вже сплю…

Вже й Сониху сон бере,
Сорочки вона пере —
Сону-сину, батьку Сну…
— Ой, рятуйте, бо засну!

Оступилася — та в став,
Аж туман над ставом встав!
Встав — і сиві сни пасе.
Ти заснує? Ну от і все.

***

© Борис Мозолевський. Всі права застережені.