Борис МОЗОЛЕВСЬКИЙ

ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП ПРО СКІФСЬКИЙ СТЕП

На Перекоп, тамуючи громи,
Вітрила хмар спливають під вітрами.
Черлений захід сизими крильми
Розплескує по балках сизі трави.

Тройзіллям, полинами, чебрецем
Цвіте твій день, розчахнутий, мов брама.
Як я люблю сумне твоє лице,
Безжально переоране ярами,

Мій рідний степе в злоті яворів!
Де і вночі пізнаю камінь кожний.
І запах трав, і пил твоїх доріг
Вдихаю в себе глибоко й тривожно.

І мить — як вік, і світла кожна п’ядь,
І обрій дивним сяйвом осіянний.
І хмари, наче лебеді, летять,
Ламають білі крила об кургани.

***

© Борис Мозолевський. Всі права застережені.