КАЯЛА
Ліричний відступ на Калці
Сумна, мов скаламучена, Каяла
Із воїнством порубаним на дні,
Душа моєї Скіфії стояла
І гірко посміхалася мені.
Немов не посміхалась, а зітхала,
Бд там, де вік двадцятий пророста,
Вже бачила і чорну тінь Дахау,
І Хіросіми спечені вуста.
І степ кричав, і пінилась Каяла,
І сумно серед сірих кураїв
Край Скіфії моя душа стояла,
Покраяна тим криком до країв.
***
© Борис Мозолевський. Всі права застережені.