Поліна МИХАЙЛЕНКО
СІНИ
Об одвірок киця треться.
В шибку сонна муха б’ється.
Зачаїлася, не плямка –
Спочива залізна клямка.
Глина здолу холодить
Ноженята босі.
О, якби було ходить
По тих сінях досі:
…Медогончині гвинти
Потай запустити,
Без осмислення мети –
Жити, вічно жити! –
Досягати кожну мить…
Вічнорівні миті
Розкотилися кудись,
В сінях тих прожиті.
***
© Поліна Михайленко. Всі права застережені.