Поліна МИХАЙЛЕНКО

СІНИ

Об одвірок киця треться.
В шибку сонна муха б’ється.
Зачаїлася, не плямка –
Спочива залізна клямка.
Глина здолу холодить
Ноженята босі.
О, якби було ходить
По тих сінях досі:
…Медогончині гвинти
Потай запустити,
Без осмислення мети –
Жити, вічно жити! –
Досягати кожну мить…

Вічнорівні миті
Розкотилися кудись,
В сінях тих прожиті.

***

© Поліна Михайленко. Всі права застережені.