Поліна МИХАЙЛЕНКО

КІШКИ-МИШКИ

Чатує час на мене, як на миш
Чатує кіт – й не дише насторожі.
Я знаю це. Й не дихаю, а лиш
Очима запах хижака у кожній
Миттєвості ловлю. Уява обережно
Малює образ – не наруги, ні! –
А ніжності, що віддавать належно
Смачненькій страві. Тобто-се – мені.
Та то, як попадуся. А коли
Поміркувати й потрудитись трішки,
І котоловку винайти й смоли
Чи ще чогось липкого намастити…
Ролями передбачений фінал
Цієї драми маю шанс змінити
На протилежний. Та, мабуть, дарма.
“Весь світ театр…”, а ми у нім актори:
Я маю миші роль, час має роль кота,
Кіт має пазурі, а миша риє нори…

***