Поліна МИХАЙЛЕНКО

ТУГА

Холодне полум’я моєї туги
Пульсує рівно і розважно.
Вона упевнена в своїм всевладді.
Мої надії безпорадні
Летять метеликами
На вогонь. Їх крильця ніжні
Осіннім листям
Навкруг палають –
У намисті та панна Туга
З надій-метеликів,
Що сяють мить одну й згасають…
Та попіл сірий їхніх крил
Засипле з часом все навкіл
Тоді –
Холодне полум’я моєї туги
Зникне.
Я – звикну.

***