Поліна МИХАЙЛЕНКО

* * *

Не хочу я того, щоб осяйний вінець,
Яким моє кохання увінчало чоло твоє,
Розстав примарою у буднях і кінець
Настав ілюзії польоту. Ніби є
Молекула реальності живої
В обмані створеному мною і для себе ж.
Її нема насправді. Бо тобою
Живуть уява й пам’ять, та не я.
Або ж мене немає – лиш уява й пам’ять,
Що в осяйній омані тобою дихають.

***