Поліна МИХАЙЛЕНКО

ПІСНІ НЕ ПРО СВОБОДУ

О, ці пісні не про свободу,
І не про шмаття тіла,
Що червоно квітне
В колючім дроті
На залізних стеблах.
Про що, скажи,
Ти виєш мовчки і уперто?
Про що, скажи,
Тремтіли руки, сміялись очі
Й цокотіли зуби в юрбі порожній,
Аж луна ходила?
Потреба виліпити із ефіру
Профіль твоїх думок,
Дмухнути – й зруйнувати
Творіння ефемерне…
Ось що спокою не дає.
І цей прийом чаклунський, може,
Дасть волю занапащеному мозку,
Де спогади вгніздились чорнограєм
І цвінькають синиці безпорадні.
Скажи мені… Та ні, чекай.
Коли вуста розтулиш – збрешеш.
Живи собі. Собі співай.
І матиму за щастя чути
Цю недоступну музику твоєї муки.

***