Поліна МИХАЙЛЕНКО

* * *

Отрута чорна і така гірка,
Що вже судоми від самої думки
Про неї.
Та її пила я вже багато років
Й сама собі казала – то мед

духмяний, золотавий…

Та скільки б не вмовляла я себе,
Все ж мертвить душу,

горло давить

Отрута чорна і гірка,
Що капає прозорими сльозами

з твоїх очей

Бездонно синіх і безмежно злих.
З чужих твоїх очей.

***

© Поліна Михайленко. Всі права застережені.