Поліна МИХАЙЛЕНКО
* * *
Отрута чорна і така гірка,
Що вже судоми від самої думки
Про неї.
Та її пила я вже багато років
Й сама собі казала – то мед
духмяний, золотавий…
Та скільки б не вмовляла я себе,
Все ж мертвить душу,
горло давить
Отрута чорна і гірка,
Що капає прозорими сльозами
з твоїх очей
Бездонно синіх і безмежно злих.
З чужих твоїх очей.
***
© Поліна Михайленко. Всі права застережені.