Поліна МИХАЙЛЕНКО

* * *

Світлий ангеле спустошеного поля,
Твоя печаль нечутно снігом впала
І крила геть знесилені поволі –
У величі німій розкішні –
Ласкаво огорнули ту
Покинуту ріллю і ніжну,
Яку залізо люто гвалтувало.
О, світлий!
Ти, що чорне оберта на біле,
Що поверта землі цноту,
І сподіватися дає їй сили,
Коли бездумно убива надії
Злочинний розум – “…все мине”.
О, світлий ангеле

холодної бездії,

Твоє крило торкнулося мене.

***