Поліна МИХАЙЛЕНКО

* * *

Панове сни, ви дещо сказилися

останнім часом:

Не можна ж так безжалісно –

гуртом і усі одразу.

Гей, ви, Сон Про Давно Минуле,

не штурхайте Сон Про Сьогодні,

А ви, Сон Про Блукаючі Луни,

не заступайте Сон Про Голодних.

Панове, не товчіться у свідомості –

це не приймальня модного лікаря.

Знаю – ноги терпнуть, млосно…

по-черзі і, по можливості, тихо.

Сон Про Тебе не втримався –

зчепився зі Сном Про Нього.

Сидів би уже й не рипався –

не стало ні того, ні того,

Сколотилося!: Пір’я, листя, намисто роздерте,

каміння з квітів,

Очі лагідні, руки, пульсуюче серце –

гвалт стояв несусвітній!

У цій коловерті було все про все

і навіть про що не треба.

Не було там лише мене.

Я пішла у Сон Про Себе.

***

© Поліна Михайленко. Всі права застережені.