Поліна МИХАЙЛЕНКО
ПУСТКА
Безкрая пам’яті
хустка
Напнула моє вчора.
Було щось.
Пустка
Сьогодні лишилась чорна.
Пустка прозорою має бути.
Має.
Але ось
Чорна. І не збагнути,
Чи вчора було
щось.
Було.
А де поділося?
Десь-то воно є:
Сміялось, торкалось, хотілося…
Десь – то вже не моє.
Хусткою кутаю голову –
Падає білий сніг
митей прийдешніх.
Холодно.
Що воно –
Просто збіг
обставин,
Чи розбігання їх?
***
© Поліна Михайленко. Всі права застережені.