Поліна МИХАЙЛЕНКО

* * *

Місяця білий пломінь
Холодний, ясний, тверезий.
Русалково плаваю лезом –
Сталлю без рукояті.

Повінь пломеню дужчає –
Світ заливає сяйвом
Хижа краса абсурду.

Похоплююсь блиском розсудливості.
На мить єдину похоплююсь.

І знову – тьмяне мерехтіння –
Пливу понад світом тінню –

Тінню невиразної спраги,
Тінню немилостивої мсти,
Тінню незмірного страху
Того, що мета моя – ти.

***