Оксана МИКОЛЮК

МОЛОДИК

Там, угорі – ні міст, ні назв –
Лиш місяць-молодик назирці…
На те тебе, здається, знав,
Щоб вициганити півсерця.

Де б половину не носило –
Не пустоцвітом пропадати!
Просила тільки сили, сили
За сном поганим не втрачати.

…Хтось потребує слів, хтось – прощі,
Як потривожила марнота…
Здавалося, то з ночі дощ йде,
А то – душа здорожена так…

***

© Оксана Миколюк. Всі права застережені.