СПІВ
Був спів – лякаючий, знайомий,
То – перможний, то – аж квилить.
І враз – те, досі невідоме:
Отак співає сизокрилий!
І веселішає вже погляд карий,
Та наче хтось сказав на вухо:
“Як двоє, то не все – до пари!
Щоб збутися – чуже не рухай!”
Від заходу на схід – не пізно, –
Кохання – це така відвага,
Щоби відмовитись від пісні,
Зачувши в пісні голос птаха!
***
© Оксана Миколюк. Всі права застережені.