ВІРШ
Ти не писала – дихала тоді:
Ожив папір від того під руками…
О, скільки відболіло тих складів,
Щоб слово народилось між рядками!
О, скільки зводило на манівці!
Ти не писала – повторяла знову,
Що легко впізнавати по лиці,
Зріднившись перед тим у слові
***
© Оксана Миколюк. Всі права застережені.