* * *
Синьо-зеленого літа безсоння
Вже близько. Співає природа причасний,
День –травень застиг в традиційнім поклоні
Нащадкові сплевши віночок із щастям.
Не видно, та чути в бурштиновім блиску –
Вже тут є ота золота середина! –
В зеленому яблуці – Всесвіті зблизька,
Душі композиція зріє і стигне.
Туман запитанням ще іноді дражнить –
Ваганням вогким і нудним “ну, а що, як ?..”
Щоб видалось потім більше прекрасним
Видіння зимове у літніх покоях.
***
© Оксана Миколюк. Всі права застережені.