СЕМЕРО
Не вдалося сімох почути в полі, –
Поза своїм не бачила чужого,
І як назло, з чиєїсь волі
Не доброго – збудила злого.
Тепер – міцніше ти, без імені і роду!
Вчинив порядок той, з семи, у світі,
Щоб кров йому, за те – він воду…
Гей! Де ви, поєдинку свідки?
Та хай він по краплині жили точить,
Рятунок є – радійте з того,
Що більше не втікаю світ за очі,
Віч-на-віч стрінувши самого!
***
© Оксана Миколюк. Всі права застережені.