Оксана МИКОЛЮК

НАЙВИЩИЙ РЕГІСТР

Щодня чужі мого життя приходять телеграми,
Що – день, то більшими стають випробування.
Самій щоб не сфальшивити посеред шуму й гаму,
Мій спів в найвищому регістрі переходить у мовчання…

Хапаюся за ручку і стає від того повним-повним
Життя довкола: ти послухай – Всесвіт як пульсує в риму!
Поправді символами мусять бути силуєти мовні:
У їх тіні торкає небо мого дому шпиль незримий…

Нічні дзвінки… А я спочатку що то є не розібрала,–
Вчувалося, що відчаю рука мене будила, але … вірші!!!
Хапаюся за ручку: ні, не звала їх, до віршів я – взивала!
І знов мовчатиму в найвищому регістрі, бо – не можу тихше.

***

© Оксана Миколюк. Всі права застережені.