Галина МИРОСЛАВА

* * *

Сміх, що стоїть у вухах,
Прикипає червоними шароварами,
Роздертими на чужий прапор, до Історії.
Згортається квадратний світ Пустоти
У два рукави гіперболи:
Від Нічого до Нікуди
понад предківським курганом.
По гілляччях, витягнених з-під моху спогадів,
стрибає гаптована низинкою надія,
Зачіпаючись разками хрестиків
за небесний просвіт
збайдужілого козацького степу,
Сіріючого за чорнобилем і чортополохом.

***

© Галина Мирослава. Всі права застережені.