* * *
Я потребую вийти з берегів.
Я потребую йти.
Куди?
Не знаю.
Б’є джерелом із середини шир
І потрясає.
Хай знову шви,
Хай божевілля – йти,
Хай по клітині тіло роздираю,
Я потребую вийти з берегів,
Щоб розчинитись в безмірі.
Кохаю
Усе, що є,
Усе, чого нема
В западинах і верховинах світу,
У нескінченності тієї повноти,
Де я – лиш недомовленість,
Що з цвіту
Весни
Постала.
***
© Галина Мирослава. Всі права застережені.