* * *
Обростають світи переплуттям доріг
І пониззями болю вистелюють душу
Обпікаючи серце готове врозквіт
Розлетітися хвилями доки ще суще
Приростаєш до пам’яті скриками ран
Запікаючись стиха у згусток печалі
Від безсилля в покорі
На повно орган
Твого серця мовчанням розпушує далі
Час хапає нутром ненаситний усе
Щонайбільші тенета на крихітну душу
Обростають світи
Переплуття пече
І ятрить до знеболю зневоллям незрушним
***
© Галина Мирослава. Всі права застережені.