Галина МИРОСЛАВА

* * *

Шикувалися хмари над сузір’ям доріг,
В небо гаслом втискалась пилюга,
А до вуст добивались чужі та важкі
Пустослів’ям впосліджені звуки.

Затискалась, згасаючи, згіркла трава,
І під регіт, збиваючий душу,
Розмиваючись, наче запущений шлях,
Обривався твій голос натужний.

Вздовж доріг вилягали покрупно клуби,
Затягаючі лопасті.
– Люди, – в світ хотілось кричати.
Спориш
під ногами уґуст колобрудив.

***

© Галина Мирослава. Всі права застережені.