ПАЛОМНИКИ
Скінчився день.
Він смокче небо вниз.
Вони ж ідуть під темінь на Голготу.
Бо, кажуть, там
ще вчора був Христос
Розіпнятий за нас
і за свободу
Людського духу.
Проміж своїх вважався він святим,
Шанованим серед земних пророків.
О Господи, який пологий схил,
Як важко йти,
як терпнуть,
пухнуть ноги.
А суне ніч. Сахна. Фатальна ніч.
У небі чітко видовбані зорі
Стожальні, дикі, грубі, без облич,
Потворно лучать божевіллям. Горе
мов тим, що йдуть.
У росах даль. Вглуху тремтять камені.
Хоронить звук. Небесний покрив рве,
Неначе затискає туго в жменю
Усе до вчора дишаче, живе.
Гамує місяць – весь стегном на Рим,
Туманить хрест, табличку, текст і тіло.
Ще скільки йти? Чого ми так хотіли?
І що за тим?
***
© Галина Мирослава. Всі права застережені.